ІНІЦІАТИВНІСТЬ ЯК КОМПЕТЕНТНІСТЬ НУШ І ПРИКЛАДНІ ІГРИ

Перехід від школи знань до школи компетентностей лежить в основі концепції Нової Української Школи і всіх супутніх нормативно-правових документів, на які повинні орієнтуватися українські середні навчальні заклади в своїй діяльності. Це повністю відповідає всім світовим освітнім трендам та запитам ринку праці.

Перелік компетентностей, які необхідно формувати у здобувачів освіти в процесі її отримання достатньо великий, але є одна, ключова, без якої жодна інноваційна діяльність неможлива, й яка є фундаментом для інших – ініціативність.

Головне питання, яке ставлять перед собою методисти, адміністрація і педагоги навчальних закладів – як? Як її формувати? Які є методичні рекомендації з цього питання та наскільки вони результативні? Як створювати те, що в школі старого зразка, будем говорити відверто, досить часто навпаки не дозволялося, обмежувалось рамками? Як, врешті-решт, ті, хто сам не завжди проявляв цю саму ініціативність, має сприяти її розвитку і формуванню у своїх учнів?

Питань більше аніж відповідей. Але тут, як і у вирішенні багатьох інших задач, які постають перед навчальним закладом, допомогають прикладні (психологічні, трансформаційні ігри). Тому розвиток ініціативності можна одразу починати з адміністрації або психолого-педагогічних працівників, які можуть стати ініціаторами впровадження в своєму навчальному закладі таких ігор, від чого виграють всі учасники освітнього процесу.

Як прикладні ігри формують ініціативність? Вони створюють ситуації, які ведуть до постійного пропрацювання цієї навички. Трансформаційна гра – це той простір, де не буде можливості тихенько відсидіти в куточку, гравець завжди має озвучувати свої ідеї, доносити їх в том чи іншому вигляді, обгрунтовувати, прораховувати тощо. Психологічні ігри в ненавꞌязливій, антистресовій обстановці учать долати обмежуючі переконання типу «я ще маленький, що я можу знати?», «це нікому не цікаво», «навіщо я буду щось пропонувати, що мені від цього?» та багато-багато інших, які гальмують природнє, закладене в дітях від народження прагнення до ініціативності. Ігри створюють структуру внутрішньої впевненості, самопідтримки, вміння «тримати удар», якщо твоя пропозиція не зацікавила інших, і, навпаки, створювати команду, якщо реалізація твоєї ініціативи вимагає підтримки команди. Тому основою методики формування ініціативності в учнів мають бути саме прикладні ігри, вони створюють той фундамент, на якому можна далі тренувати ці навики.