ЧОТИРИ ТИПИ ЛІДЕРІВ МАЙБУТНЬОГО

Відомий вислів Алана Кея, вченого та розробника комп'ютерних систем, говорить: «Кращий спосіб передбачити майбутнє - винайти його». Але як створювати майбутнє в умовах турбулентності і невизначеності? Як успішним організаціям будувати свою історію, нехай вони й самі приймають нові рішення про те, що буде далі? Як визнаним брендам стримати свої початкові обіцянки і при цьому догодити новим клієнтам з іншими цінностями і перевагами? Як успішним керівникам не допустити, щоб знання та досвід, здобуті важкою працею, не обмежували уяву?

Ці питання відрізняють організації та лідерів, чиї кращі роки ще попереду, від тих, хто застряг в минулому. В ході досліджень для моїх книг, я поставив собі за мету приділити пильну увагу тим, кого ці питання заряджають енергією, а не паралізують. Розмірковуючи про них та про склад розуму, який визначає їх дії, я зрозумів, що практично кожного з таких лідерів можна віднести до однієї з чотирьох категорій.

Один з головних джерел задоволення для керівника - можливість бути вчителем, ділитися набутим під час кар'єри досвідом з молодими колегами, жадаючих отримати перевірені часом поради. Однак, коли справа доходить до створення майбутнього, найбільш ненаситними учнями виявляються найефективніші і креативні керівники. Вони постійно запитують у себе: «Чи вчуся я так само швидко, як змінюється світ?»

Генеральний директор компанії WD-40 Гаррі Рідж - мабуть, самий одержимий новими знаннями керівник з усіх, кого я знаю. Під його керівництвом були впроваджені важливі інновації, і компанія пережила небувалий ріст. У чому секрет успіху WD-40? Рідж прагнув створити компанію, де працюють «маніяки знань», які жадають познайомитися з новими технологіями і бізнес-моделями. Він створив спеціальну групу топ-менеджерів і технічних фахівців під назвою «Команда завтрашнього дня», щоб максимально швидко поширювати нові знання по компанії. Тягу до нового він перевіряв, задаючи колегам своє улюблене питання - «Коли ви в останній раз пробували щось вперше?» Керівники, яким є місце в майбутньому, прагнуть вчитися так само швидко, як змінюється наш світ.

Чим довше ви працюєте в галузі і чим більших успіхів досягаєте, тим складніше стає знаходити нові моделі дій, можливості та шляхи розвитку. Занадто часто досвідчені керівники дозволяють своїм знанням обмежувати уяву. Це серйозна проблема, адже чіпляючись за застарілі ідеї, навіть якщо колись вони були успішними, майбутнє не побудуєш.

Відомий громадський активіст Розанна Хаггерті внесла неоціненний вклад у боротьбу з проблемою бездомності. Але найбільшим досягненням (і самим революційним) стала кампанія «100 000 будинків», яка змусила її переглянути всі свої переконання. «Я з жахом прийшла до висновку, що наші методи вирішення проблеми по суті своїй обмежені», - каже Розанна: «І нам потрібно самим від себе позбутися». Заново створити себе виявилося неймовірно важко, але в той же час абсолютно необхідно. «Часто гордість за вашу ще зовсім свіжу ідею стає перешкодою, через неї ти не бачиш наступної», - попереджає Розанна. Лідери, яким є місце в майбутньому, розуміють, коли пора «самоліквідуватися».

Лідерство вимагає як емоційних, так і інтелектуальних зусиль. Те, як ми себе позиціонуємо, наші погляди і думки задають тон діям, які ми вважаємо необхідними для корінних змін в часи нестабільності. Джон Гарднер, легендарний теоретик в області життєвого циклу організації, бачить в видатних керівниках, людей, випромінюючих «незгасаючий оптимізм». За його словами, «майбутнє не може бути створено людьми, які в нього не вірять, його будують високо мотивовані особистості, ентузіасти, чоловіки і жінки, які дуже хочуть чогось і вірять в це».

Молода компанія Metro Bank, заснована підприємцем Верноном Хіллом, прагне змінити майбутнє фінансового обслуговування у Великобританії і готова заразити всіх своєю енергією і впевненістю. Орієнтована на клієнтів бізнес-модель, покликана відродити сферу діяльності, відому своїм кепським сервісом. Але стрімкий розвиток банку визначає саме тип мислення, який втілює в собі Хілл. «Якщо ми не збережемо відчуття енергії, ми не донесемо своє послання». Саме тому компанія шукає керівників, які горять ентузіазмом по відношенню до місії банку. Побудувати благополучне майбутнє для компанії не вдасться, якщо особисто вам все рівно, яким воно буде.

Є один неприємний факт про майбутнє, про яке мало кому хочеться згадувати: найнеймовірніші досягнення з'являються завдяки невдалим проектам, провальним продуктам і безрезультатним ініціативам. Тому керівники майбутнього готові підтримати численні ідеї, пам'ятаючи, що більшість з них втіляться не так, як було задумано, а деякі виявляться в рази важливішими, ніж можна собі уявити.

Уособлює чи хтось із керівників дух експериментаторства краще, ніж Джефф Безос? Генеральний директор Amazon став найбагатшою людиною в світі завдяки готовності прийняти ідеї, які не спрацюють. «Робити зухвалі ставки - і є експериментувати, - пояснює Безос, - а експериментувати - значить не знати заздалегідь, чи спрацюють вони». Лідери майбутнього розуміють, що без невдач не буває успіху, а без помилок не буває прогресу.

Звичайно, ця схема, як і будь-яка інша, спрощена. Необов'язково кожен з нас повинен збігатися на 100% з однією з чотирьох перерахованих категорій. Але для більшості вибір однієї з них трохи спростить роботу над кардинальними змінами. Ніхто не гарантує, що таким чином ви створите благополучне майбутнє для вашої компанії або самого себе. І все ж, якщо кожен визначиться з відповідним способом мислення, нам буде легше знайти своє місце в майбутньому.

У будь-якій сфері лідери, які ведуть свої компанії вперед, - це ті, хто здатний під іншим кутом подивитися на свій звичний образ дій, переосмислити і оживити пропоновані продукти та послуги, а також сміливо експериментувати з планами на майбутнє. А до якого типу лідера відноситесь ви?